26 квітня 1986 року сталася найбільша техногенна аварія в історії людства - аварія на Чорнобильській АЕС

26 квітня 1986 року о 01:23:44 за київським часом сталася найбільша техногенна аварія в історії людства - з різницею у дві секунди відбулись два вибухи на четвертому реакторі Чорнобильської АЕС, у результаті яких сумарна радіація ізотопів, викинутих у повітря, становила 50 мільйонів кюрі, що в 30 - 40 разів більше, ніж під час вибуху бомби в Хіросімі в 1945 році. Лише наступного дня, після того як у Швеції за рівнем радіації визначили, що в Україні відбулася аварія, уряд СРСР повідомив про Чорнобильську трагедію (https://www.youtube.com/watch?v=O_aRrrz1g6A ).
Розглянемо з вами деякі аспеки Чорнобильської трагедії.
Чорнобильська атомна електростанція була запущена в експлуатацію з 1976 року. Вона розташована за 100 кілометрів на північ від Києва і мала чотири реактори, кожний з яких був здатен виробляти до тисячі мегават електроенергії.
Випробування на атомній електростанції.
Увечері 25 квітня 1986 року група інженерів розпочала на 4-у реакторі абсолютно непідготовлений технічний експеримент, під час якого потужність реактора була знижена на 7% від норми, а контрольні пристрої були відключені. Робота реактора стала нестабільною і неконтрольваною, а спроба відновити стандартний режим його роботи - запізнілою. 26 квітня 1986 року на 4-у реакторі пролунали два вибухи. Вони були не ядерними, а хімічними, і, як наслідок, перегрів реактора та накопичення великої кількості газів, що з'явились під час неконтрольованої реакції. Потужність вибухів була настільки великою, що було зруйновано стальну і свинцеву обшивку реактора, в повітря піднялось понад 60 тонн радіоактивних матеріалів.
Причини
Серед найбільш ймовірних причин Міжнародна консультативна група з ядерної безпеки INSAG (створена МАГАТЕ) в своєму звіті вказала небезпечні особливості конструкції реактора, недотримання правил експлуатації, низьку кваліфікацію персоналу станції і помилки операторів під час проведення випробувань.
Перші жертви і ліквідатори.
Першими жервами стали працівники станцiї, які були присутні під час випробувань четвертого енергоблоку вночі 26 квітня 1986 року. Оператор головних циркуляційних насосів Валерій Ходемчук загинув безпосередньо під час вибуху. Вранці від травм хребта і опіків у лікарні помер пуско-наладчик Володимир Шашенок. Променева хвороба була виявлена у 134 співробітників ЧАЕС, 28 з яких померли через кілька місяців після аварії.
Сигнал про спалах надійшов на пульт охоронної військової частини №2 (розмову диспетчерів ви знайдете за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=Ip8XOXyoKHw ), уже о 01:25, на місце аварії відразу ж виїхав караул на чолі з лейтенантом В.П. Правиком, також виїхала бригада пожежників з Прип'яті під керівництвом В.М. Кибенка. Під час ліквідації загоряння ще не був відомий достовірний рівень радіації, тому із засобів захисту у пожежних були тільки рукавиці, каски, брезентові роби і протигази, які вони практично відразу ж зняли через високу температуру. Бригадам військової частини, прип'ятським та київським пожежникам, які прибули в якості підкріплення, вдалося не допустити подальшого поширення вогню на інші енергоблоки. Керував операцією 23-річний лейтенант В.П. Правик. Через високу дозу опромінення пожежний помер у московській лікарні 11 травня 1986 року. Всього в ліквідації аварії на ЧАЕС було задіяно близько 600 тис. осiб з усього СРСР.
Ліквідація наслідків.
На ліквідацію наслідків аварії було задіяні велика кількість техніки та людських ресурсів. Лише через три тижні при допомозі 4 тисяч тонн піску, бору, свинця і глини вдалось ізолювати реактор, що продовжував випромінювати радіацію, і запобігти подальшому забрудненню грунту. До кінця 1986 року був збудований перший саркофаг над 4 – м енергоблоком, який захищав увесь світ від радіаційного лиха.
Місто – привид Прип'ять.
До моменту аварії Прип'ять була одним з наймолодших міст Союзу. Середній вік жителів становив 28 років, літніх людей практично не було. У місто "мирного атома" з'їжджалися інженери і вчені зі своїми сім'ями. Для них будувалися будинки, різні об'єкти інфраструктури з сучасною архітектурою, на травневі свята 1986 року мав відкритися міський парк розваг, але цьому не судилося статися. Багато жителів Прип'яті стали очевидцями вибуху на ЧАЕС, спостерігаючи його зі своїх вікон. Однак про аварію городянам повідомили не відразу. Весь день 26 квітня люди ходили по вулицях і дихали вже зараженим повітрям. Евакуація почалася тільки 27 квітня. Людям заборонялося брати з собою речі, іграшки, домашніх тварин. Щоб не допустити паніки, прип'ятчанам сказали, що через 3 дня вони зможуть повернутися в свої будинки. Протягом перших днів вивезли жителів 10-кілометрової зони, потім евакуювали людей з території 30 км від місця аварії. Близько 300 осіб повернулося в Зону відчуження через місяць, але протягом майже 20 років до них не пускали родичів. Будинки Прип'яті залишалися в недоторканому стані 10 років після аварії. Місто обнесли сигналізацією, також була встановлена охорона перших поверхів будівель. До 1997 року в Прип'яті була електрика і гаряча вода. З 2000-го життя міста завмерло і почалися мародерства.
Найбільш забруднені місця Зони відчуження.
Рівень радіації в приміщенні колишньої санітарної частини № 126 м Прип'ять зашкалює і зараз. Причиною цього стали перші постраждалі від наслідків авраріі. Ознаки променевої хвороби почали проявлятися у ліквідаторів вже через годину після початку робіт з гасіння пожежі на атомній станції. Чоловіків спочатку відправляли в прип'ятську медсанчастину-126, а потім в радіологічну лікарню Москви. Одяг ліквідаторів, що надходили до лікарні з місця вибуху, відразу ж переносили в підвал міської санітарної частини. До сих пір це місце вважається одним з найбільш забруднених в Зоні відчуження. Ще одним місцем, де цифри на дозиметрі можуть перевищувати норму в тисячу разів, є могильник радіоактивних відходів "Піщане плато". Він знаходиться в 4-х кілометрах від атомної станції. На його місці планувалося побудувати 6-й мікрорайон Прип'яті, але після аварії тут з'явилося 82 поховання радіаційних речовин. Сосновий ліс навколо Чорнобильської АЕС після аварії назвали "рудим". Дерева взяли величезну дозу радіоактивного пилу (опромінення становило до 2000 Рентген), забарвилися в бурий колір і світилися в нічний час. Під час робіт з дезактивації ліс був похований. Фахівці вважають, що до теперішнього часу природа вже практично відновилася в цьому місці, проте ще є ділянки, де рівень радіації зашкалює.
Інформування про аварію і пам'ятні дати.
Інформація про аварію на ЧАЕС з'явилася в ЗМІ тільки через кілька днів. У короткому повідомленні говорилося про те, що пошкоджений один з атомних реакторів на Чорнобильській АЕС, створена комісія з розслідування, надається допомога потерпілим. Про небезпеку радіоактивного забруднення і заходи захисту від радіації не було сказано ні слова. Тисячі людей вийшли на травневі демонстрації в Києві та інших містах, над якими вже зависла радіоактивна хмара. Згодом відповідальні особи виправдовували таку бездіяльність необхідністю не нагнітати паніку. Тільки через 2 тижні, 14 травня 1986 року, докладно про аварію жителям СРСР розповів в своєму зверненні М.С. Горбачов. Довгий час пам'ятних дат, присвячених героям, які пожертвували своїм життям для ліквідації страшної аварії, не існувало. Тільки в 2003 році на саміті країн СНД Леонід Кучма запропонував щорічно відзначати 26 квітня як Всесвітній День пам'яті жертв ЧАЕС, а також інших радіаційних аварій і катастроф. Дана пропозиція була підтримана. Крім цього, через 3 роки в Україні встановлено ще одну дату - День ліквідатора аварії на ЧАЕС (14 грудня).
Наслідки для здоров'я.
Вплив радіації на організм людини призводить до загибелі клітин, розвитку онкологічних захворювань і генних мутацій. За даними Greenpeace, Чорнобильська трагедія стала причиною смерті 90 тис. осіб по всьому світу від онкологічних захворювань.
Доповнити інформацію про трагедію, яка сталася на Чорнобильській АЕС ви зможете за посиланням (UA: Перший, 2016 р.; https://www.youtube.com/watch?v=55ueObCiq-w ).
Відродження життя в Чорнобилі.
Чорнобильская зона перетворилася в мекку для туристів-екстремалів з різних країн. Великою популярністю користуються екскурсії Прип'яттю, зустрічі з людьми, які повернулися до своїх домівок після аварії і продовжують жити "самоселами". Експерти стверджують, що природа в Зоні відчуження відновлюється, тут можна зустріти таких тварин як вовки, орли, кабани, лосі, олені. Однак, говорити про те, що перебувати людині тут цілком безпечно, ще рано.
Сучасність. Поява нових фактів.
З кожним роком відкривається все більше нових фактів стосовно Чорнобильської катастрофи. Тому ми пропонуємо здобувачам освіти підтримати інформаційну естафету (інформація розміщена за посиланням https://www.facebook.com/profile.php?id=100017461213705 на сторінці педагога – організатора Тихоненко К.Л. у соціальній мережі Фейсбук та у групі «Тернівський НВК», яка також знаходиться у соціальній мережі Фейсбук, посилання зазначається https://www.facebook.com/groups/2837225166347045/?multi_permalinks=2907821139287447%2C2907820915954136&notif_id=1587727291590391&notif_t=group_activity ) (доповнити та обмінятися пізнавальними відомостями про найбільшу техногенну катастрофу). Перевірити отримані знання ми зможемо за посиланням https://naurok.com.ua/test/intelektualna-viktorina-chornobil-tragediya-svitu-302696.html . Сучасність, на жаль, демонструє, що ми віддаляємося від трагедії, тому починаємо допускати безліч помилок. Про це свідчать останні події в Чорнобильській зоні. Отже, давайте донесемо до свідомості несвідомих людей факти, які стосуються наслідків від спричинення пожеж, використавши для цього мотиватори, розмістивши їх в соціальній мережі Фейсбук #Чорнобиль34. Ми завжди повинні пам’ятати про трагедію, щоб не спричинити наступної!