День пам'яті жертв політичних репресій

Кількість жертв сталінських репресій в Україні досі неможливо підрахувати. Десятки тисяч осіб було розстріляно, сотні тисяч пройшли в’язниці, заслання, табори, примусово проходили психіатричне лікування.

За доби радянської окупації через терор і репресії пройшли усі прошарки українського населення: від наукової та творчої інтелігенції до селян. При цьому загарбники намагалася приховати сліди своїх злочинів. Місця поховань ставали режимними об’єктами КГБ, місцевість розрівнювали бульдозерами, доступ до відповідних архівів був заборонений, нагадує Український інститут національної пам'яті.

Одним із символів тих подій став Биківнянський ліс під Києвом.  Це найбільше в Україні місце масових поховань жертв комуністичних політичних репресій 1937-1941 років. За різними даними, свій останній спочинок тут знайшли від 15 до понад 100 тис. людей, закатованих під час допитів або ж розстріляних у позасудовому порядку органами НКВД у Києві. Тут покоїться прах Михайля Семенка, Майка Йогансена, Михайла Бойчука (примітка: пропонуємо переглянути документальний фільм «Будинок «Слово»», у якому на основі реальних подій, документів, свідчень розкриваються реалії життя інтелігенції доби «Розстріляного відродження», знайти його можна за посиланням https://megogo.net/ru/view/3767231-budinok-slovo.html), Федора Козубовського, митрополита УАПЦ Василя Липківського (ознайомитися із зазначеними іменами та прізвищами людей, які зазнали химерних вироків радянської влади, ви можете за посиланням https://drive.google.com/open?id=1__rhh8T3YGU8-sBPAK44cINGMyf2iOhM) та інших жертв сталінського "Великого терору".
Дізнатися більш про страшні події, які трапилися в період «Великого терору» у Биківнянському лісі, ви зможете переглянувши відео «Крупним планом: Правда про Биківнянську трагедію» https://www.youtube.com/watch?v=GjTidkY__F8. 

Інші місця масових поховань жертв 1937–1938 років - Рутченкове поле (Донецьк), район Парку культури та відпочинку (Вінниця), П’ятихатки (Харків), Католицьке кладовище (Умань), Єврейський цвинтар (Черкаси), село Халявин (Чернігівщина), Другий християнський цвинтар (Одеса), 9-й км Запорізького шосе (Дніпро). У Західній Україні після 1939 року також з’явились місця масових поховань, зокрема урочище Дем’янів лаз (Івано-Франківськ), урочище Саліна (Львівська область), Тюрма на Лонцького (Львів).

Історична довідка (від Інституту національної пам’яті)

За період "Великого терору" на території УРСР було засуджено 198918 осіб, з яких близько двох третин - до розстрілу. Решту було відправлено до в`язниць та виправно-трудових таборів (інші заходи покарання охоплювали менше 1 %, звільнено було тільки 0,3 %).

Масові репресивні операції у 1937–1938 роках, за задумом радянського диктатора Йосипа Сталіна, мали завершити двадцятилітню боротьбу з "соціально-ворожими елементами", упокорити населення шляхом масового терору, утвердити авторитарний стиль керівництва та здійснити "кадрову революцію". Підставою для розгортання терору була теза Сталіна про "загострення класової боротьби в міру успіхів соціалістичного будівництва".

Офіційно початком "Великого терору" став оперативний наказ НКВС СРСР №00447 "Про репресування колишніх куркулів, карних злочинців та інших антирадянських елементів" від 30 липня 1937 року, затверджений політбюро ЦК ВКП(б) 31 липня 1937 року. Проте наявні документи НКВД (накази, листування, телеграфи) свідчать, що масові репресії готувалися заздалегідь, а наказом їх лише формалізували.

Наказом №00447 упроваджувалися ліміти (плани) на покарання громадян. Вироки за І-ю категорією означали "розстріл", за ІІ-ю категорією - на ув’язнення в таборах ГУЛАГ (рос. Главное управление лагерей) НКВС СРСР. Якщо первинний ліміт для УРСР за І категорією становив 26150 осіб, то у січні 1938 року він був збільшений до 83122 осіб. Із проханням про додаткові ліміти в Москву неодноразово зверталися наркоми внутрішніх справ УРСР Ізраїль Леплевський та Олександр Успенський.

Влітку 1937 року було введено ряд нормативних документів, що посилили відповідальність членів родин репресованих. Дружини та чоловіки "ворогів народу" підлягали обов’язковому арешту, діти до 15 років передавались у спеціальні дитячі будинки. Члени сімей "ворогів народів", засуджених до розстрілу, підлягали примусовому переселенню у внутрішні області СРСР. Показовою є доля колишнього Генерального секретаря харчових справ УНР Миколи Стасюка, який в 1931 р. був засуджений на 10 років, а потім дізнався що в 1937 році його дружина Марія була страчена "як дружина петлюрівського міністра".

Примітка: 1969 року місцеві діти випадково виявили таємні поховання жертв НКВС у П'ятихатках, що поблизу Харкова, КДБ звинуватив в усьому "німців", а також розробив та провів велику спецоперацію з поширення дезінформації та "зачистки" слідів злодіянь НКВС.

Доповнити запропоновану історичну довідку ви зможете переглянувши корисне відео «Великий терор в Україні в 1937-1938 роках | Пишемо історію», яке знаходиться за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=YlTrSNC5DZU. 

Сучасність: пошук репресованих осіб.

Інститут національної пам’яті пропонує допомогти родичам в пошуку інформації про репресованих. Для цього була проведена відеолекція «Репресовані родичі» проекту «Суспільний університет» на UA:Перший (https://youtu.be/6aKNQ6-6orw). Зазначають,  що корисною буде книга «Право на правду. Практичний порадник із доступу до архівів» (http://www.cdvr.org.ua/node/3185).

Акція "Дзвін пам'яті" до Дня пам'яті жертв політичних репресій.

УІНП пропонує: «В умовах карантину та обмеження масових заходів ви можете долучитися до проведення Дня пам’яті жертв політичних репресій віртуально й вшанувати пам’ять невинно убієнних на відстані. Національний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили» пропонує представникам громадськості, родичам репресованих, а також усім охочим, кому не байдужа історія Биківнянських поховань, кому болять трагедія Великого терору, численні депортації українського населення, політичні репресії комуністичного режиму, поширити на своїх сторінках у соцмережі Фейсбук відео із нашим Дзвоном пам’яті. https://www.facebook.com/Bykovnya1937/videos/2659822344303063/. 

Відповідне відео ви зможете знайти у цій події та поширювати.

Вона буде знаком як для загиблих, так і для живих, знаком того, що українці не забули злочини тоталітаризму, що усі покоління об’єднуються у символічній солідарній дії не лише з сумом, а з надією та вірою у непорушність прав і свобод людини.  Хай лунає цей подзвін Україною на згадку про розстріляних НКВС, замордованих у соловецьких таборах, знищених у Сандармоху, покараних радянської психіатрією, примусово виселених із своїх домівок – усіх, хто упродовж радянського часу зазнав репресій та переслідувань!»