310 - та річниця від дня народження Карла Гольдоні

Біографія

У будинку свого діда, великого любителя театру, Гольдоні вже дитиною знайомився зі сценічними уявленнями. Вивчаючи за наказом батька медицину, він більше читав Плавта, Теренція, Арістофана, Менандра і разом з тим старанно відвідував театр, водив компанію майже виключно з акторами і актрисами. Поступаючись його прохання, батько дозволив йому змінити факультет. Спершу у Венеції, потім у Павії Гольдоні займається юридичними науками, але набагато старанніше знайомиться з драматичною літературою взагалі та італійської зокрема, причому з великим сумом зауважує в останній відсутність чого-небудь гідного уваги і, незважаючи на свої 16 років, задумує реформу в цій галузі. За сатиру в драматичній формі "Колос" його видалили з Павії, після чого він навчався деякий час у Удіне, а потім у Моденскім університеті, де і закінчив курс. Вступивши до адвокатського стан (у Венеції) і з успіхом ведучи процеси, Гольдоні складав трагедії - що найменш відповідало властивості його дарування і тому виходило дуже невдало - і лібрето для опер, і ті й інші стали з'являтися на сцені, але без успіху. На свою справжню дорогу, відразу доставила йому гучне ім'я, Гольдоні увійшов лише комедією "Світська людина" (L'Uomo di Mondo), за якою послідували: "Мот" (Il Prodigo), "Банкрутство" (Il Fallimento), "Шахрай" (L'Impostore) та ін Протягом одного року він написав для венеціанської публіки шістнадцять трехактную п'єс.

В 1761 році Гольдоні назавжди залишив свою батьківщину, щоб оселитися в Парижі, куди його викликала дирекція тамтешнього італійського театру. У два роки він написав там 24 п'єси, з яких втрималися в репертуарі 8 і яким сам автор надавав так мало значення, що майже не бував на поданні їх; тим охочіше він відвідував театр французький, де все більш і більш зростала його захоплене співчуття до Мольеру. Зайняття посади вчителя італійської мови, раптова втрата одного ока, запрошення з Лондона писати п'єси для тамтешнього італійського театру, величезний успіх написаної ним по-французьки комедії "Благодійний Буркотун" (Le Bourru bienfaisant), за якою послідувала ще одна французька, менш вподобана паризькій публіці , продовження літературної діяльності та рідною мовою - ось головні біографічні факти за останній час життя Гольдоні, який помер у Парижі в 1793 році.

Творчість

Літературна спадщина Гольдоні - понад 200 п'єс, між якими все більше комедій, з цих останніх одні (напр. "Памела") відносяться до жанру "слізних комедій", інші - веселі буфонади з народного життя і так зв. "Комедії характеру" (напр. "Шинкарка" ("Locandiera"); "Комічний театр", Il teatro comico; "Обложений багач", Il Ricco insidiato; "Скупий", L'Avaro; вищезгаданий "Благодійний буркотун" та багато інших. ін.) На цій-то другої категорії грунтується величезне значення Гольдоні в італійській літературі і та слава, якою він користувався і користується в Італії, що дала йому характеристичний титул свого "protocomiсо" (як Греція назвала Арістофана "коміком"). І в його другому вітчизні, Франції, такий суворий суддя, як Вольтер, називав його (в листі до нього) "сином і живописцем натури", людиною, "очистили італійську сцену, винаходить фантазією і вміє писати здоровим глуздом", вихваляв "чистоту, природність" його стилю. Італійське суспільство і народ знайшли себе в ньому дивного живописця. Якщо, за характеристикою італійського критика, "театр Гольдоні схожий на велику, людну ярмарок, де зустрічаєш людей будь-якого характеру і всякого стану", то перше місце на цьому ярмарку займає нижчий клас. Ні в чому хист Гольдоні, його vis comica, не виявилося так яскраво і широко, як у його так зв. "Венеціанських" народних комедіях, тут порівняння з ним може витримати хіба тільки Плавт, з яким у Гольдоні взагалі чимало точок подібності і зіткнення.

У літературному відношенні п'єси Гольдоні набувають особливого значення рисуванням характерів, чому він надавав дуже високу ціну, йдучи слідами Мольєра (Гольдоні так і називають італійським Мольєром). У цьому створення "комедії характеру" і полягає реформа Гольдоні в області італійської драматургії. Заповідані італійської комедії ще римською так зв. чотири "маски", які внаслідок своєї вікової нерухомості придбали плачевну шаблонність і втратили всяку життєвість - ці "маски" Гольдоні замінив реальними особами, вихопленими прямо з життя. Грубу, в основному імпровізовану арлекінада він замінив тонким і серйозним "жанром", в якому головне - зображення дійових осіб, їх смішних сторін, слабкостей та недоліків. Строгий пурист-естетик знайде в комедії Гольдоні недоліки на зразок, напр., Зайвої безцеремонності в зображенні і особливо в мові; його сучасник і ворог, відомий драматург Гоцці, прямо звинувачував його в тому, що "він представляв на сцені тільки ту правду, яку знаходив у себе перед очима, і копіював її осязательно і грубо, замість того щоб наслідувати натурі з належними письменникові делікатністю і витонченістю". Але такі звинувачення, безпідставні самі по собі, втрачають всякий сенс, коли застосовуються до письменника чисто народному; притому ж недоліки ці - якщо вони дійсно недоліки - у Гольдоні досить незначні і рясно викуповуються достоїнствами.

Мемуари

Головним матеріалом для біографії Гольдоні та історії його літературної діяльності служать його "Мемуари", надруковані їм спершу по-французьки в 1787 року під загл. "Mmoires de M. Goldoni, pour servir l'histoire de sa vie et celle de son thtre", a рік потому їм же перекладені на італійську мову.